Одна людина - це цілий всесвіт

Одна людина - це цілий всесвіт. Буквально.Подивилася вчора фільм «Життя Чака»

(екранізація Стівена Кінга від Майка Фленагана). Він залишив дуже сильне враження і надзвичайний післясмак.Особливо одна думка, що проходить червоною ниткою крізь увесь сюжет.У фільмі звучить цитата Волта Вітмена(Walter Whitman), видатного американського поета:

• «Я суперечу собі? Ну що ж, я суперечу собі.
  Я великий, я міщу в собі множини».
  Лише наприкінці фільму стає зрозумілим, про кінець якого всесвіту йдеться в першій частині фільму. Головний герой, звичайний бухгалтер Чак, не просто одна людина. Це цілий всесвіт. Всередині нього живуть сотні людей, тисячі різних історій, спогадів і мрій, шумлять міста, згасають і спалахують зірки. І коли життя Чака добігає кінця, цей величезний, неповторний внутрішній світ починає руйнуватися. Поступово, крок за кроком. Його множини зникають...
  Як психотерапевт, я щодня торкаюся цих «множин».
  
  Моя робота - це вхід у чужий космос. Іноді я заходжу туди, коли там вирує шторм, іноді - коли в цьому всесвіті панує глибока тиша. Іноді мене не пускають.
  • Ми разом із клієнтом прощаємось зі згаслими зірками і запалюємо нові.
  • Ми вчимося дбайливо ставитися до «горищ» і «підвалів», де живуть привиди минулого.
  • Ми усвідомлюємо, що кожен із нас - це не просто біографія чи діагноз, а неймовірний масштаб подій, почуттів і зв’язків.
  
  Фільм про те, як важливо цінувати свій внутрішній світ, поки «зірки ще світять». Поки ми можемо танцювати на вулиці під випадкову музику вуличних музикантів.Кожен із нас - це фінал величезної історії та водночас початок нової.Якщо матимете час - подивіться. Це дуже світле й бережливе кіно про те, як багато ми насправді в собі несемо.
  
  P.S. Вчора ввечері спонтано вибір впав на цей фільм, а вранці я дізналась, що вночі згас всесвіт моєї близької подруги з юності.. Лети, наша співоча Пташечко в інші світи.. я буду памʼятати тебе.. частина твоїх «множин» залишається жити в тих, хто тебе любив..